РИА Новости Украина – радиостанция "Голос Столицы"
Одним из приоритетов госбюджета-2017 будет, в частности, развитие образования. Бюджет Минобразования должен вырасти с 26 миллиардов гривен до 28,6 миллиардов гривен. Правда, расходы на подготовку кадров в высшем образовании планируют снизить с 18 до 17 миллиардов, а в профессионально-техническом с 5 до 4 миллиардов.
В 2016 году Министерство образования и науки внесло изменения во все учебные программы начальной школы, в связи с чем почти 400 тысяч первоклассников с первого сентября 2017 года будут учиться уже по новым правилам. Концепция предусматривает, что получение среднего образования будет, как и в прошлые годы, разбито на три этапа, но учиться будут не 11, а 12 лет. Начальное образование должно занять четыре класса (из них 1-2 классы — адаптационные; без оценок, но с играми). Базовое среднее образование дети будут получать в течение 5 лет (до 9 класса). А последние три года учебы станут для школьников профильными — дети смогут учиться по углубленным и индивидуальным программам.
Читайте также: Итоги недели: шок и национализация, бюджет и воровство, Рождество и теракт
Какие изменения дополнительно вводит Минобразования, в эфире радиостанции Голос Столицы прокомментировали народный депутат, первый заместитель председателя Комитета Верховной Рады Украины по вопросам науки и образования Александр Спиваковский и бывший первый заместитель министра образования и науки Украины Инна Совсун.
(текст публикуется на языке оригинала)
Ви задоволені тим, скільки коштів виділили на освіту?
Співаковський: Освіта ніколи не буде задоволена, до тих пір, поки нам не дадуть 7% від ВВП. Але збільшене загальне фінансування на 23,5%. Ми розуміємо, чому, тому що, по-перше, мінімальна зарплата збільшується до 3200 гривень, і по-друге, піднятий тариф на розряди на два, що дає можливість фактично збільшити зарплату педагогічним працівникам, близько на 50%. Також і по спеціальному фонду, але там збільшення не таке велике, там 11%. Наступне, по Міносвіти, це фінансування фактично йде пряме вишів України, там на 2017 рік, тобто зараз ми прийняли 32 мільярди, а в 2016 році це було близько 26 мільярдів. Тобто тут збільшення на 23,5%. По загальному фонду: на 30,6% збільшено, від 17,5 мільярдів, які були в 2016 році, до 22,8 мільярдів за загальним фондом в цьому році. Це означає, що всі цифри зараз підвищуються. До речі, це стосується і фінансування і національних галузевих академій наук України. Але ми повинні розуміти, що за цим збільшенням фактично йде та інфляція, яка відбулася, по-друге, ми розуміємо, що ми повинні забезпечити 3200 гривень мінімальну зарплату, і тут є ті ризики. Перший ризик пов'язаний зі стипендіальною моделлю. І другий ризик — це гібридне фінансування, коли навчальні заклади держсубвенцію будуть отримувати фактично з держбюджету, а те, що стосується зарплати непедагогічних працівників і утримання цих навчальних закладів, буде здійснювати місцевий бюджет. Там, де сильні громади, не буде проблем, це нормально, це буде мотивувати місцеві громади заробляти більше і фінансувати свою освіту. Але ми повинні розуміти, що дуже велика кількість залишилася ще слабких громад. І там може бути така ситуація, що вчителі отримають зарплату, а прибиральниці, наприклад, лаборанти — ні. Але у нас була розмова з прем'єром Гройсманом, він запевнив, що відпрацьовані механізми, закладені 14,9 мільярдів гривень стабілізаційний фонд субвенцій і для освіти, і для медицини. І за рахунок цих коштів будуть вчасно фінансуватися ці заклади. І ще один дуже великий ризик стосується спеціальних фондів вишів, бо ми знаємо, що по штатному розкладу є загальний фонд, є спеціальний, в спеціальному фонді взагалі є ставки з першого по одинадцятий розряд і збільшення до 3200 гривень означає, що ці фонди можуть вирости на 60-70%. А оскільки ми не можемо змінювати оплату за контрактне навчання протягом року і більше, ніж на індекс інфляції, це означає, що може пройти скорочення по спеціальному фонду педагогічних працівників, і взагалі тих працівників, яких фінансували за рахунок спеціального фонду.
На вашу думку, це всі ризики, які закладені в бюджет, що стосується освіти?
Совсун: Я думаю, що є ще один великий ризик — це хронічне недофінансування капітальних видатків. Це те, що ми спостерігаємо з року в рік, у нас фактично бюджет 2017 року, попри те що він, очевидно в силу зростання економіки і деякої економічної стабілізації, загалом він є вищим, насторожує, що залишається дуже смішні видатки на розвиток. Ми по факту підвищуємо зарплату, ми підвищуємо трохи видатки поточні, але при цьому у нас немає обладнання в університетах, у нас немає обладнання в школах, немає, на чому вчити. Те саме стосується видатків на доступ до якісної літератури англомовної, на підписки на журнали для університетів і так далі.
А на капітальні витрати грошей теж немає?
Співаковський: Ви абсолютно праві, в бюджеті не закладені ці кошти. Ми на наступний рік будемо пропонувати. Зараз головне для нас було вирівняти заробітну плату. Тому це такий крок, пов'язаний з тим, щоб повернути справедливість деяку в школи, він повинен бути. Але технологічне обладнання і технологічного прориву ми не маємо, тому це фактично відбувається за кошти батьків. І, взагалі, це проблема диверсифікації фінансових надходжень до університету. Повинно бути не менше 15% на розвиток. Це повинна ця система працювати. Університети повинні розуміти, що є місцевий бізнес, що є місцева влада, і якщо ми створюємо кластерні відносини, то це додаткові надходження.
Совсун: Мені видається, ось ця нестача видатків в розвитку, нестача вкладень в капіталку, це, мабуть, найбільша проблема, яка зупиняє розвиток і вищої, і шкільної професійної освіти.
Співаковський: Дали університету кошти, а на що він витратить їх? Наприклад, на покупку комп’ютерних класів. А навіщо зараз купувати комп’ютерні класи? Краще вкласти в інфраструктуру, тобто це серверні потужні, це програмісти, це той же Wi-Fi. Тобто якщо немає ідеології, стратегічного бачення, як повинен розвиватись цей виш, і що стратегічне бачення повинно синхронізуватись з баченнями суспільства, ринку праці і т.д., то ці кошти будуть витрачені неефективно. Тому ми повинні повернутись до ідеології того, що повинен бути використаний потужний національний фонд технологічного розвитку вищої освіти, профтехосвіти, освіти першого, другого рівня і за рахунок доступу через гранти, тобто давайте проекти, і на конкурсних засадах ви отримаєте кошти.
З 2017 року стипендію отримуватимуть не всі студенти з усередненою четвіркою, а тільки ті, хто підтвердить свою оцінку високим місцем у внутрішньовузівському рейтингу, в середньому, не більше половини від тих, хто її отримує зараз.
Співаковський: Проблема в критичних моментах, які можуть викликати відповідні ризики. По-перше, потрібно знати, який фонд стипендіальний, академічний, не соціальний буде в університеті. Якщо, наприклад, в університеті 10 факультетів, на кожному факультеті три-чотири спеціальності, це означає, що єдиний рейтинг побудувати не можемо, бо, наприклад, філологи будуть отримувати стипендію, а фізмат не буде взагалі отримувати, бо там, за статистикою, менший середній бал. Тоді повинні бути квоти.
Совсун: Старий підхід теж був неефективним, він теж не працював. Середній бал "чотири" – це ні про що. Середній бал "чотири" на фізматі – це одна справа, середній бал "чотири" на маркетингу – інша справа і інший рівень докладених зусиль. Тому ми не можемо говорити, що ми не можемо міняти ту систему. Систему треба міняти. Система, яка пропонується, вона пропонує інший підхід – не дивитись на абсолютний середній показник, а дивитись на рейтинг між студентами. Це логічно – в кожній групі є сильніші студенти, є слабші. Студенти будуть більше контролювати, щоб справедливо виставляли оцінки, якщо їх можливість отримувати стипендії буде залежати не просто від їх балу, а від того, чи справедливо поставлять бали колезі. І в такому випадку університет повинен приймати стратегічне рішення.
Є нюанси з розподілом стипендій, зокрема стипендій соціальних і стипендій, які називаються академічними, тобто високими стипендіями за хорошу успішність?
Совсун: Я хочу нагадати, що у нас раніше була норма в законі, яку зараз зняли, що академічні стипендії мали отримати 70% студентів за успішність. Ну не може бути успішність 70%… Це статистично неможливо, особливо в наших умовах, коли відсоток тих, хто вступає зі школи до університетів є вражаюче високим: 80% випускників шкіл вступає до університетів і 70% найкращих, це нонсенс саме по собі, математики це можуть підтвердити, не може бути 70% найкращих. Вочевидь, система потребує змін і потребує реформування, тому що насправді та система, яка була, вона була дуже невигідною і дискримінаційною по відношенню до дітей з бідних родин і вона залишається дискримінаційною по відношенню до дітей з бідних родин, до дітей з сільської місцевості, які отримують гіршу освіту в школі, вони потім гірше можуть навчатися в університеті, вони ще додатково платять за гуртожиток, в той час як діти з міст, які вчилися в кращій школі, можуть краще навчатися в університеті, не платять за гуртожиток, бо вони живуть зі своїми батьками, вони отримують стипендію. Вочевидь, нам треба визнати, що проблема існує, і нам чотири мільярди, які ми витрачаємо на стипендії, треба витрачати, маючи якусь стратегію, розуміння того, куди треба рухатися в цьому напрямку.
Співаковський: Всі дискусії, які відбуваються навколо стипендій, знаєте чому відбуваються? Тому що нема стратегічного бачення ролі стипендій. От я проведу просту аналогію, щоб було зрозуміло: от людина пропрацювала 60 років і виходить на пенсію. А їй кажуть: у вас же є діти, у них все нормально, чому ми вам будемо платити пенсію? Так і тут. Якщо ми визначаємо, що стипендія — це наш вклад, це наша інвестиція в людину, яка повинна навчатися, а не працювати, то ми повинні її забезпечити. Якщо ти не виконуєш навчальний план, ти не студент, ти не отримуєш доступу до цих фінансових ресурсів. Тому якщо ми визначаємо стипендію як забезпечення можливості людини навчатися без праці, це означає, що так повинна працювати система. Перше, потрібно сформулювати роль стипендії. Якщо ми визначаємо, що стипендія — це як пенсія, тільки на проміжок часу 4 або 6 років, то виходячи з цього ми зрозуміємо, яку роль відіграє. Але інша частина, тобто є обов'язкова частина, яка просто забезпечує можливість людині навчатися в цей час, а є мотиваційна частина, яка може піти на мобільність, бо ти можеш отримувати деякі кредити не лише в Україні, а в інших закордонних вишах, може піти на закупку, на технології…
А чому так вийшло, що у нас перекіс до мотиваційної складової, а не соціальної?
Співаковський: Оскільки у Міносвіти немає стратегічного бачення ролі стипендій, то філософію стипендій сьогодні визначає Мінфін. І тоді Мінфін розповідає, що в першу чергу освітяни самі повинні домовитися, що таке стипендія, яка її роль і т.д., які стратегічні наслідки це буде мати, ця модель, і після цього ми доповімо Мінфіну, що вони повинні забезпечити таке-то фінансування. Кошти є, нема пріоритетів.
Міністерство освіти і науки внесло зміни до всіх навчальних програми початкової школи, тобто в школах почнуть вчитися вже за новими правилами.
Совсун: Тижня два тому вийшов звіт за результатами дослідження PISA за 2015 рік. PISA – це програма міжнародної оцінки: школярів 15-річних оцінюють за результатами успішності. 72 регіони оцінювались, 400 мільйонів учасників взяли участь в цьому оцінюванні, і Організація міжнародного співробітництва і розвитку, яка проводить PISA, аналізували, що спрацьовує для шкіл, а що не спрацьовує. Найкращі школи виявились в Сингапурі, там були найкращі результати. Після цього йшли Японія, Естонія, Фінляндія, Канада. Тобто це країни, в яких треба вчитись, це країни, учні яких продемонстрували найкращі результати за результати навчальних досягнень. Сингапур і Фінляндія – дуже різні шкільні системи. Фінляндія – це значно більш дружня освітня система, Сингапур – це значно більш конкурентна і сувора, вимоглива система. Результати досить різні, результати високі.
У нас яка?
Совсун: Україна буде брати участь у PISA в 2018 році, ми минулого року ініціювали процес приєднання, нам буде дуже цікаво подивитись, якими будуть результати наших школярів у звіті, який ми отримаємо в 2019 році. Я читала статті про Японію, яка зайняла друге місце, теж хороші результати школярів, хоча десять років тому їх результати були гіршими і вони аналізували, в чому причина успішності. Одна із причин успішності, на їх переконання, чому їм вдалось досягнути кращих результатів, вони підвищили вимогливість програм. Мені видається, що цей дискурс розвантаження навчальних програм, трохи хибний. Нам потрібно не розвантажувати навчальні програми, не зменшувати кількість знань, які учень повинен отримувати, робити їх більш сучасними, більш адаптованими до сучасності, робити шкільних вчителів більш вимогливими, більші вимоги до вчителів виставляти, але не просто думати, що, розвантаживши програми, ми вирішимо проблеми. Мені здається, що треба трохи нюансованіший підхід обирати і пам’ятати про те, що ми насправді конкуруємо на світовому ринку, і наших школярів треба готувати і треба працювати.
Ніякого цькування дітей за оцінки, канікули без домашніх завдань, менше зубріння і більше інтерактивної роботи — так в теорії презентувало зміни Міносвіти.
Співаковський: Дві аналогії. Ми з 2000 року почали роззброювати армію. Наслідки маємо – 2014, 2014 рік. Побачили? Далі. Подивіться на українські шляхи — це шляхи без фундаменту. Пройшло – вони розвалюються. Так і освіта. Освіта за рахунок інерційності, вона сьогодні – приймаєш рішення, а відчуваєш 12-15 років. Що я хочу сказати? Наша школа авторитарна. В нашій школі дуже багато дисциплін, які нікому не потрібні. В тих дисциплінах, навіть які потрібні, дуже багато матеріалу не потрібно бути, він має абсолютно інформаційний характер. Але це не означає, що потрібно йти по тому шляху, який є в політичній пропозиції. Я прошу тут не плутати – закону нема, дванадцятирічки нема, і це тільки пропозиція. Для дитини навчитись, отримати власну капіталізацію – це шанс в наступному житті мати гарну професійну життєву кар’єру. Базова середня освіта п’ять років поділятиметься на два цикли. Перший цикл – адаптаційний, підтримка інтересу до спецзнань і діяльності. Це означає, що навіть буде дванадцятирічка, то це фактично буде восьмирічка, тому що 4 роки дитина буде гратись, адаптуватись, звикати, підтримувати інтерес і т.д. Ні. Правильно було сказано — в Сингапурі одна модель, в Фінляндії — інша, а результати практично однакові. Це означає, що Україна повинна розуміти, в якому середовищі вона є. Ми повинні самі вирощувати людський капітал, розпочинаючи з семи років.
Напомним, реформа образования, которую уже одобрил Кабмин, стартует в 2018 году и полностью изменит цели и содержание обучения в школе, сообщила в эфире "ГС" советник министра образования и науки Иванна Коберник.
Ранее, в эфире радиостанции Голос Столицы исполнительный директор аналитического центра CEDOS Егор Стадный заявил, что обещанное Минфином повышение стипендий неэффективно.
