РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
"Северному потоку-2" быть. В Германии стартовали первые работы по его строительству. Об этом сообщает Deutsche Welle. В частности, в городе Любмин начали выкапывать котлован и проводить закладку фундамента для газовой приемной станции. Также началось строительство здания техобслуживания на наземном стыковочном пункте будущего газопровода. Сейчас работы проводятся на площади около шести гектаров.
Кроме Германии, строительство "Северного потока-2" также одобрила Финляндия. Впрочем, проект должен еще получить разрешения Швеции и Дании.
Ранее сообщалось, что "Газпром" завершил строительство морской части первой нитки и другого газопровода — "Турецкого потока".
Будущее украинской ГТС спрогнозировал в эфире радиостанции Голос Столицы эксперт по энергетическим вопросам Юрий Корольчук.
(текст публикуется на языке оригинала)
Німеччина вже починає будівництво "Північного потоку-2" на своїй території. Але досі Швеція і Данія не дали своєї офіційної згоди на реалізацію цього проекту. Тож врешті-решт, чи є на сьогодні шанси в України завадити будівництву "Північного потоку-2"?
— Я би не сказав, що шанси високі. Вони залишаються, але доволі примарними. Єдиний шлях, фактично, це політичне втручання з боку США. Більше ні на що Україні не варто сподіватися. А зважаючи на те, що США використовує тему "Північного потоку-2" фактично для переговорів з РФ та "Газпромом", для таких, кулуарних, для переговорів щодо теми поставок газу на китайський ринок, тому що там інтереси цих двох країн стикаються якраз найбільше, бо США практично не має ніяких інтересів в поставках газу на європейський континент, ті поставки невеликі LNG-газу, про які ми часто чуємо американського газу, вони доволі мізерні і вони не будуть цікавими для споживачів, тому що вони дуже дорогу ціну мають. А от китайський ринок, південнокорейський, в перспективі навіть японський, там ціна дуже висока, завжди фактично буває в 1,5-2 рази вище, ніж на європейському континенті. І там де газопровід з РФ, трубопровідний газ дешевший, і власне зріджений газ США. Він дорожче. Оце інтереси. Тобто це єдиний фактор, який може сприяти тому, що США може натиснути, використати можливо нові інструменти санкцій, навіть важко уявити, що це може бути. Бо ми в принципі бачимо і попередній досвід СРСР, який будував газопровід існуючий, через Україну. Тобто уявіть собі, сьогодні ми також знаходилися б під санкціями, якби будували такий газопровід. Тому повертаючись до питання, чи буде він побудований — 99,9% що він буде реалізований. Він йде по плану.
До речі, те що ви згадуєте, Швецію і Данію, Данія дійсно займає таку політичну позицію, тому що в принципі їм для певної такої чи вигоди, чи не вигоди, вони від цього нічого не втрачають, і особливо не виграють. Це звичайно залишає технічне питання. Тому що зрештою газопровід фактично йде по тому ж маршруту, по якому прокладений газопровід "Північний потік-1". І тому я думаю, і після того йде все по плану, принаймні не було ніяких таких повідомлень, і тим паче, наскільки я знаю, з тієї інформації що є, що все залишається в тому руслі, яким передбачена діяльність компанії "Нордстрім". Тобто це вона, фактично, починає діяльність виробничу і навіть те, що відбувається в Німеччині — це рутинний процес. І для України, безумовно, це просто, можливо, цей день ввійде в історію, коли українська ГТС фактично стає на етап свого завершення своєї діяльності.
Звичайно, у нас ще є час, треба розуміти, тому що навіть по плану газопровід має бути завершений до кінця 2019 року, тобто практично через півтора роки, побудова ж газопроводу мається на увазі, морська ділянка. Але будуть тривати ще роботи, компресорні станції, будуть ще тривати роботи по будівництву газопроводів підвідних по території РФ, завершують будівництво газопроводу по території біля "Опалу" — ще один газопровід, який буде постачати газ в сторону відомого такого для України хабу "Баумгартен" в Австрії, це також цікавий момент, показовий. Власне, це зачіпає інтереси України конкретно, тому що в принципі "Північний потік-2", налаштований на забезпечення газом Німеччини, в першу чергу, Франції, Голландії, Великобританії, суміжних країн невеликих, там, Австрія, наприклад, а от далі інші ринки, такі як Італія, наприклад, Балканські країни, Словаччина меншою мірою, Угорщина, то от вони якраз можуть отримати потім вже газ через "Баумгартен" і це вже дійсно інтереси України.
Але знову ж таки, повторююсь, до 2019 року будуть тільки завершені морські роботи. До 2021-2022 року можна буде сказати, що газопровід почне виходити на свою діяльність, а от на проектну потужність, тобто постачання 55 мільярдів кубометрів газу, можна очікувати вже ближче до 2026 року, до 2027. Тобто у нас, в принципі, ще є час. Дійсно, ніколи не було сказано, що Росія не буде транзитувати газ через Україну з 2019 року. Мова йшла про те, що вони не будуть продовжувати контракт, але в принципі наша позиція аналогічна з російською. Тому що позиція України полягає в тому, що ми також не будемо продовжувати контракт з РФ, з "Газпромом", замість нас це буде робити європейський партнер. Тому десь така ситуація.
Два дні тому була новина про те, що суд ЄС відхилив позов "Нафтогазу" щодо газопроводу "Опал". Наскільки це для нас погана ситуація?
— Так, дійсно, стосовно "Опалу", це така дуже показова картина, стосовно того, що "Нафтогаз" фактично ніяких кроків на випередження не робив ні для "Північного потоку-1". Навіть "Опал", який забезпечує і Чехію, і далі йде в інші країни, може постачати газ, тобто ми там не приєдналися до Польщі, ми подали свій окремий позов. І ми як не член ЄС, фактично, мали невеликі шанси, тому навіть те рішення, що суд просто відкинув заяви "Нафтогазу", воно тільки підтверджує те, що це було все запізно зроблено, як мінімум. Іронія ситуації в тому, що вже починається будівництво "Північного потоку-2", а ми ще бодаємося з "Північним потоком-1", який вже функціонує повністю, він працює. Питання "Опалу" це тільки те, щоб поставляти більше газу всередину країни, в інші країни точніше. Такі як Чехія, наприклад, і, можливо, далі Угорщина. А он вже Польща і Словаччина готуються будувати перемичку між собою, так зване кільце, яке буде об'єднувати центрально-східноєвропейські країни, для поставок газу.
До речі, в Європі дивляться, вони нас підтримують, хитають головами, але водночас всі вже готуються повністю, по повній програмі будувати фактично зовнішнє кільце газопроводів, яке потім дозволить їм отримувати газ із "Турецького потоку", із "Північного потоку-2", і забезпечувати своїх споживачів. А Україна в цьому плані залишиться просто осторонь. І стосовно "Турецького потоку" то також це втрати для України. Більш того, вони будуть суттєвішими, тому що скоріше за все "Турецький потік", він почне активніше діяти вже до 2023 року, я думаю, вже в принципі він почне забирати газ з системи ГТС України. Поки що це йде через Дніпропетровську область, Харківську, Одеську, йде далі на Болгарію і далі в Туреччину. І поки що ми маємо таку сумну перспективу, що цей обсяг газу просто зникне, буде постачатися через Чорне море, через "Турецький потік". І з боку "Нафтогазу" буквально пару місяців тому "Турецький потік" ніколи не згадувався, тобто не існує його. Так не можна. Оцей приклад "Опалу", суду, він показовий, що ми потім подамо в суд вже в 2023 чи 2024 році? Коли газопровід буде постачати газ? Це смішно, як мінімум, це неправильно. Сподіватися на США? Це абсурдно також. Тому що США переслідують свою ціль, глобальну дійсно, і економічну. Для них це просто майданчик, як боксерський, де вони відпрацьовують якісь технології, відпрацьовують свої удари, а ціль головна — отам вже, змагання головне буде в Китаї.
Ви згадували, що європейські країни з одного боку підтримують українську позицію, принаймні в офіційних заявах, але продумують і інші сценарії і готуються працювати вже коли "Турецький", або "Північний потік-2" будуть побудовані. А ми не спостерігаємо, щоб Україна дуже готувалася до негативного сценарію, у нас розглядають лише план А, що "Північний потік-2" побудований не буде. Але давайте все ж таки уявімо собі, що він буде побудований і "Турецький потік" буде побудований, і українська ГТС, якщо і не залишиться пустою, то принаймні позбавиться значної частини транзиту, який сьогодні проходить крізь нашу територію, крізь нашу ГТС. Які наслідки будуть для української ГТС і для української економіки в цілому?
— Так, дійсно, коли запрацює "Північний потік-2" — 50 мільярдів, і "Турецький потік" — більше 30 мільярдів, ми повністю втрачаємо цей обсяг. Ми сьогодні транзитуємо 90 мільярдів кубометрів. Єдина наша надія на те, що видобуток газу в Європі буде падати, і оцей обсяг навіть до 2029-2030 року ще буде залишатися і ми будемо транзитувати хоча би 50-60 мільярдів кубометрів. Але якщо такого не буде, якщо видобуток стабілізується і все буде нормально в Європі на цьому рівні, тоді ми дійсно до 2030 року на нульовий режим. І це буде означати, що просто доведеться припинити транзит газу з боку Росії в сторону ЄС.
Офіційно ще рік тому колишній заступник міністра енергетики Прокопів перший визнав, фактично, прямо сказав, що є план, який передбачає — і це правда, давно вже такий план розглядали — закриття фактично більше половини компресорних станцій і два з трьох магістральних газопроводів. Але навіть при умові, що скорочення дійсно відбудеться таке капітальне, катастрофічне, то тоді той один газопровід не матиме особливих перспектив, і головна проблема, яку не розглядають сьогодні ні в "Нафтогазі", ні в "Укртрансгазі" через те, що вони просто не можуть порахувати це фінансово, це те, хто буде потім забезпечувати споживачів України. Грубо кажучи: Україна, посередині труба, а на Півночі і Півдні споживачі мають отримувати газ. Сьогодні вони газ отримують фактично з магістральних газопроводів, забираючи звідти, а от як інтерконнектори побудувати туди, точніше, хто їх побудує і скільки це буде коштувати, це питання мільярдів доларів, до речі, це тільки здається на перший погляд, що там, побудувати пару газопроводів. Ні. Тому це питання ключове. І на жаль, ним ніхто не займається.
Читайте также: Безвиз, прощай! Бортник: главное достижение власти — пшик
І ще, плюс один план, який розглядає Україна, це абсурдно звучить, насправді, ми не захищаємо свої інтереси, ми хочемо приєднатися до проекту з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Болгарією, і ми хочемо зробити через Україну, там Карпати, в сторону Одеської області, таке кільце у себе, щоб транзитувати цей газ з "Турецького потоку", з "Північного потоку-2". Абсурдно звучить, правда? Тобто ми не боремося проти причини головної, ми вже приєднуємося до тих наслідків, які будуть вирішувати це питання, скорочення транзиту газу через Україну. А країни Східної Європи, центральноєвропейські, вони вирішують свої проблеми і вони правильно роблять, тому що дивитися на політичні заяви "Нафтогазу", уряду — це, як мінімум, дуже пасивна діяльність.
