наверх
28.03.202423:22
Курсы валют НБУ
  • USD26.89+ 0.03
  • EUR31.83+ 0.14

Центры психологической поддержки воинов АТО нужно реформировать — Безпальчая

Прощай, АТО! Операция объединенных сил в Донбассе (545)

(обновлено: )30902
Психотерапевт Руслана Безпальчая заявила, что информация о том, что 80% воинов АТО имеют проблемы с психикой, не отвечает действительности.

РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы

В Украине 16 военнослужащих покончили жизнь самоубийством за менее чем два месяца этого года. Документы, подтверждающие печальную статистику суицидов опубликовал заместитель генерального прокурора главный военный прокурор Анатолий Матиос. Он говорит, что большинство — совсем юные ребята 1995-1998 годов рождения.

Также, по его словам, в прошлом году региональные органы социальной защиты населения прекратили мероприятия по психологической реабилитации участников АТО, а потому соответственно было уменьшено государственное финансирование в этом направлении с почти 50 млн гривен до практически 22 млн гривен.

Кроме этого, главный военный прокурор сообщил, что государственным бюджетом в 2018 году на указанные цели по сравнению с 2016-2017 годами увеличено финансирование и предусмотрено 109 млн гривен.

Между тем в Генеральном штабе Вооруженных сил заявили, что озвученная информация Матиоса ошибочна и манипулятивна. Впрочем, привести свои данные они отказались, сославшись на их секретность.

В свою очередь, председатель комитета Верховной Рады по вопросам здравоохранения Ольга Богомолец сообщила, что с начала проведения антитеррористической операции около 600 ветеранов АТО покончили с собой.

О психической реабилитации воинов АТО рассказала в эфире радиостанции Голос Столицы психотерапевт Украинской Ассоциации специалистов по преодолению последствий психотравмирующих событий Руслана Безпальчая.

(текст публикуется на языке оригинала) 

Матіос каже, що близько 80% учасників АТО мають психічні розлади і потребують реабілітації. На вашу думку, це реальна цифра?

— Це абсолютно фантазійна цифра і про це всі психологи, дотичні до АТО, постійно говорять. Ця цифра не відповідає дійсності, тому що, найперше, важко сказати про психологічний стан. Є гострий психологічний стан. Він іде від одного до трьох місяців, після чого відбувається відновлення і людина знаходиться в абсолютно адекватному стані. Є хронічні стани, які потім, дійсно, переходять в тяжку посттравматичну реакцію і тоді ми маємо цю проблему. Вона знаходиться поза нашим реальним поглядом, вона не катастрофічна в Україні. Вона абсолютно адекватна, як завжди буває в країні, де відбувається війна. І навіть, з моєї точки зору, вона, звичайно, набагато краща, вона іде ближче до ізраїльського варіанту, ніж до варіанту в США. Тому що у нас війна йде не десь у якісь далекій країні, а хлопці реально захищають тут свою сім’ю, свою країну, свою землю і тому це дає зовсім інший рівень здоров’я психічного. 

Ви можете оцінити, хоча б приблизно, яка доля військових з психологічними проблемами?

— Я не буду приблизно оцінювати, яка доля. Тому що ця оцінка, по-перше, не моя компетенція. По-друге, дуже сильно залежить від нас з вами, ця доля, від нашого громадського ставлення до цих людей. Я, як фахівець, даю вам стовідсоткову гарантію, що чим більше ми будемо поважати їх подвиг, чим уважніше ми будемо ставитись до них, чим більше ми будемо прислухатись до їхніх потреб, і якщо ми створимо постійно діючі психологічні центри для них, де вони будуть мати підтримку, то ця доля буде достатньо незначною.

Чи хочуть йти ветерани АТО до таких центрів і чи звертаються за реабілітацією самі?

— Звичайно, звертаються. Просто це не централізовано і дуже багато цих центрів не відповідають своїй назві. Потрібно унормування.

Скільки відсотків ветеранів можуть звернутись до цих центрів?

— Станом на зараз досить незначна цифра. Тому що, я ще раз повторюю, ці центри дуже різні. Фактично допомога існує у всіх областях України. Допомога існує всюди, але, безперечно, вона потребує набагато більшої і набагато професійнішої підтримки. Тому що особливо ті центри, які знаходяться в невеличких містечках, ті, що знаходяться в селах, ніякої підтримки не мають. І дуже багато тих, з ким ми стикаємось, це якраз хлопці із цих невеличких міст і сіл, де вони не мають підтримки і допомоги, а самі вони не в стані впоратись з пережитою травмою. 

Читайте также: Герои умирают. 10 000 атошников в состоянии свести счеты с жизнью

Тут відповідальність чия в першу чергу: держави, яка має забезпечити центри, чи професійності спеціалістів?

— Я думаю, що потрібне переформатування. Я думаю, що нам потрібна ізраїльська модель, де мають бути спеціально підготовлені центри іншого трохи спрямування. Звичайно, фахівців не може вистачати, про це мови не може бути. В нас не було таких фахівців, але зараз їх стає все більше. Я сама навчаюсь у цих фахівців і бачу, як більше і більше цих людей стає підготовлених, фахових, але їх все ще не вистачає.

Скільки часу потрібно, щоб це все централізувати, провести велику реформу і підготувати відповідної компетентності людей? 

— Я не держава і я не можу на державному рівні вам відповідати. Я думаю, що це рівень держави і, я думаю, що це у нас буде в Україні абсолютно точно зроблено. 

Скільки може тривати посттравматичний синдром?

— Посттравматичний синдром – це загальна реакція, яка не залежить від ротації, від того, що люди втомлюються і накоплюється негатив, накоплюється психологічне напруження. Посттравматична, стресогенна реакція має декілька видів. Вона буває гострою і тоді вона досить швидко проходить — через один-три місяці або вона переходить в хронічний стан і тоді вона буває дуже довго. Ми знаємо наших інтернаціоналістів, так званих афганців, у них це йшло все їхнє життя. Тому, звичайно, питання в тому, що чим швидше буде надана офіційна допомога, тим більше шансів, що людина не піде в посттравматичну стресогенну ситуацію. Але надавати допомогу дуже складно, тому що люди, які побули на війні – це особливі люди. Вони настільки не можуть повернутись в звичайне життя. З одного боку, ми не повинні їх інвалідизувати. Це дуже важливо, тому що травма – це не хвороба. Знаєте, вони як люди зі зламаними ногами, а не хворі.

Як часто людина розуміє, що варто пройти якусь перевірку?

— Люди самі звертаються за допомогою, коли вони відчувають, коли їм необхідна допомога. Наше питання в тому, щоб ця допомога була доступною і дієвою, щоб люди не розчарувались, не сказали, що «мені тут ніхто не може допомогти, тому що від мене всі відмахуються». Але, з іншого боку, ці люди часто настільки вже стають далекі від нас, вони так і залишаються жити у війні, вони мало довіряють оточуючим і тому не до всіх можна достукатись. Все одно більше хочу зупинитись на нашій громаді. Наша любов до них, наша підтримка, наша постійна пошана дуже зцілююча, це дуже важливо для цих людей. І багато дуже випадків і суїциду, і страждання, і того, що вони агресивно реагують. Ніколи цього не було б, якби громадськість, якби ми всі більше проявляли уваги, любові і турботи до цих людей. І вони це, дійсно, заслужили їхнім подвигом, їхніми муками, їхнім стражданням.

Ранее волонтер Мирослав Гай заявлял, что психологическая реабилитация воинов АТО должна быть обязательной.

А психолог Ольга Эверт в свою очередь отметила, что на проблеме ветеранов АТО спекулируют.

Самое читаемое
    Темы дня