РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
Конституционный суд принял решение по конституционному представлению 57 народных депутатов Украины относительно соответствия Конституции Украины закона "об основах государственной языковой политики", так называемого "закона Колесниченко-Кивалова". Решение приняли 28 февраля на заседании Палаты Конституционного суда, сначала его не обнародовали.
При этом ряд СМИ со ссылкой на свои источники и представителей ВО "Свобода" сообщали, что языковой "закон Колесниченко-Кивалова" признан неконституционным. Позже на сайте КС появилась информация, что суд признал неконституционным закон "Об основах государственной языковой политики" из-за процедурных нарушений при его принятии.
Согласно заключению суда, закон был принят при отсутствии сравнительной таблицы ко второму чтению, без заключения комитета, а также без указания полного названия и номера. Кроме того, закон не был обсужден во втором чтении, депутаты не находились на своих местах во время голосования, блокировали выступающих, а также голосовали чужими карточками. Поэтому КС решил, что Верховная Рада нарушила процедуру рассмотрения и принятия закона, а, следовательно, закон является несоответствующим Конституции. Таким образом, он потерял свою силу с 28 февраля.
Отметим, закон авторства депутатов от "Партии регионов" Сергея Кивалова и Вадима Колесниченко был принят Радой в июле 2012 года и подписан тогдашним президентом Виктором Януковичем в августе 2012 года. Он предусматривает возможность официального двуязычия в регионах, где численность нацменьшинств превышает 10%. Так. в 13 регионах Украины русский язык получил статус регионального, который практически приравнивает его к государственному языку.
24 февраля 2014 года Верховная Рада проголосовала за отмену этого закона. Однако и.о. главы Верховной Рады и и.о. президента Александр Турчинов отказался подписывать это решение.
Подробнее о решении КСУ, конституционности норм "закона Колесниченко-Кивалова" и альтернативах ему в эфире радиостанции Голос Столицы рассказал политолог, директор Украинского института анализа и менеджмента политики Руслан Бортник.
(текст публикуется на языке оригинала)
Конституційний суд не скасовує дію законів, а визначає їх відповідність основному закону, отже, що далі?
— Дуже цікаве рішення, тому що якщо враховувати, що таким чином цей закон припинить своє існування, то чинним буде інший закон – про мови в УРСР від 1989 року, адже цей закон 2012 року, закон "Колєсніченка-Ківалова" скасував якраз закон радянський. Він прийшов йому на заміну. А в тому радянському законі російська мова взагалі має офіційний статус в Україні, є мовою офіційного і соціального спілкування. Далі все буде залежати від депутатів, як вони розцінять це рішення, від органів державної влади. Я думаю, що зараз загостриться дискусія у парламенті стосовно необхідності схвалення нового законопроекту. Їх лежить п’ять у парламенті на сьогодні, але всі ці п’ять законопроектів, я впевнений, будуть викликати політичну кризу як всередині країни, так і ззовні, адже всі вони в тій чи іншій мірі погіршують, на мою думку, права національних меншин у порівнянні з нинішнім станом.
На Вашу думку, закон "Колєсніченка-Ківалова" не порушує нічого? Він був розкритикований конгресом національних громад України.
— Це маячня. Чому? Була дуже серйозна політична спекуляція коло цього законопроекту. По факту, по документам, не по заявам, цей законопроект підтриманий 12 вузами України, включаючи всі ключові – Тараса Шевченка, Лінгвістичний університет. Співавторами його є сім найбільших нацменшин, реальних організацій. Але були організації нібито нацменшин, які і сьогодні займають праві позиції, які виступали проти. Ви пам’ятаєте, люди голодували біля Українського дому, ми пам’ятаємо, яке політичне протистояння було у парламенті. Саме тому я вважаю, що Конституційний суд мав формальні підстави сьогодні для скасування, для прийняття такого рішення по процедурі. Зверніть увагу, Конституційний суд не заперечує вимог закону, він каже, що він був неправильним чином схвалений. Дуже серйозні спекуляції. Тут треба говорити зі спеціалістами. Я вам чесно скажу, він не давав ніякого напівдержавного, квазідержавного статусу.
Він давав статус регіональної російській мові.
— Так. Але цей статус регіональної мови передбав лише можливість спілкуватись з органами місцевого самоврядування. Українська мова — єдина державна в цьому законі, і вона має виключно використовуватись всіма силовими органами, центральними органами державної влади.
Ви сказали, що він підтриманий кількома провідними університетами, але закон розрахований на нацменшини. Ви є одним із розробників цього закону?
— Так. Тому я активно і професійно його коментую.
Що б Ви змінили у цьому законі?
— Він, безумовно, не ідеальний, хоча він готувався років сім-вісім. Були висновки верховного комісара ОБСЄ, Венеціанської комісії, які враховані. До речі, останній висновок Венеціанки був позитивний у цьому законі. Я вважаю, що схема правильна, при якій українська має бути єдиною державною мовою, а інші мови можуть мати якісь певні регіональні рівні, там, де є компактні меншини. Але стосовно відсотків, механізмів застосування цих прав має вестись, безумовно, широкий діалог на базі нового перепису населення, адже ми насправді не знаємо, що відбувається з нацменшинами щонайменше з 2001 року, коли був останній перепис.
У висновках Венеційської комісії зазначено, що законопроект не в змозі забезпечити належний баланс між розвитком і використанням держмови як об’єднуючого чинника в житті суспільства і розвитком із захистом мов меншин. Згідно висновку Freedom House, Україна опинились серед країн, де з 2008 по 2012 відбулось найбільше зниження демократичних показників. Серед причин організація назвала і ухвалення закону про засаду державної мовної політики.
— Freedom House критикував якраз процедури прийняття, коли була не дотримана процедура і тут важко не погодитись. Є два висновки Венеціанської комісії: попередній, а потім були внесені правки, і останній. Я відповідально заявляю, готовий з вами йти в суд, якщо хочете, про те, що висновок Венеціанської комісії повністю підтримує насправді цей закон. Так, там є критичні елементи по тексту. Але якщо подивитись фінальний висновок, якщо враховувати, що таке взагалі висновки Венеціанської комісії, то в цілому він позитивний. Зверніть увагу на інше. Якраз у 2017 році Рада Європи, ОБСЄ, інші міжнародні організації негативно вкрай реагували на спроби якраз скасувати цей закон, коли це схвалила Верховна Рада.
Тобто, загальний висновок позитивний, тобто закон може бути ухвалений з правками Венеційської комісії?
— Венеційська комісія каже: врахуйте ці і ці правки, а тоді приймайте закон. Тобто, це звичайна преамбула, але комісія каже, що ви не маєте право звужувати існуючий обсяг прав і свобод нацменшин.
Чи є у нас російські офіційні меншини?
— Я належу до української більшості,тому що я українець, але я знаю, що десятки організацій, які є російською нацменшиною. Єдине, що вони зараз знаходяться у дуже поганому стані у зв’язку з конфліктом. Вони погано сприймаються суспільством і досить негативно сприймаються частиною політикуму. Вони не спроможні сьогодні демонструвати свої позиції, одразу виявляються звинуваченими так само як угорці, поляки… Але вони комунікують з Радою Європи, вони комунікуть з ОБСЄ, з ними постійно, я знаю, зустрічаються наші міжнародні експерти.
Ви кажете про організації, а не осередки.
— Є організації, я просто не хочу їх рекламувати, які представляють російську етнічну меншину в українських громадян.
К слову, ранее секретарь Венецианской комиссии Томас Маркерт заявил, что по закону об образовании русский язык оказался в худшей ситуации.
А политолог Кирилл Молчанов полагает, что планомерная кампания по запрету российского печатного и кинопродукта призвана развивать агрессивную повестку по отношению к России в украинском обществе.
