РИА Новости Украина — Радиостанция Голос Столицы
В октябре 2017 года ни одна из шести реформ, предложенных правительством и президентом, не находила поддержки более 25% граждан. Об этом свидетельствуют данные опроса Центра Разумкова. Исключение разве что составляет реформа образования, за которую высказались 26% участников исследования.
К медицинской реформе положительно относились в октябре 21% граждан, к пенсионной — около 20%, земельную реформу поддерживали 14,5% респондентов, судебную — 12,6%. За запланированную приватизацию государственных предприятий выступают лишь 12,4% опрошенных украинцев.
Опрос Центром Разумкова был проведен 6-11 октября 2017 года среди двух тысяч респондентов во всех регионах Украины, за исключением оккупированных территорий. Теоретическая погрешность выборки не превышает 2,3%.
Почему большинство опрошенных украинцев — против любых реформ, в эфире радиостанции Голос Столицы проанализировал политолог Валентин Войтков.
(текст публикуется на языке оригинала)
Як можна пояснити такий низький рівень довіри до реформ?
— Загалом у нас, якщо ми спробуємо розібратись з коренем цих проблем, то можна відокремити декілька чинників, чому такі цифри, чому низький рівень підтримки запропонованих реформ. Перш за все, потрібно зазначити, що у нас величезний, тотальний дефіцит довіри взагалі у громадян, до органів влади, до уряду, до президента. Тобто якщо ми подивимось на рейтинг довіри, недовіри, ми побачимо, що попереду — волонтерські організації, церква, ЗМІ, які набирають 50-60% довіри, а уряду, президенту довіряють не більше ніж чверть населення, а ВР — і того менше. Це пов’язано з тим, що після Революції гідності у нас були можливості, була надія на те, що ми спробуємо побудувати, перезаснувати країну на нових засадах, тобто влада буде виконувати свою роботу, але ми побачили, що ці можливості були втрачені.
І наразі через те, що влада у багатьох своїх починаннях через або об’єктивні причини, або суб’єктивне небажання змінювати докорінно ситуацію, вона втратила довіру, і перші кроки, які в 2014-2015 намагались робити, вони там ще мали певну підтримку, наприклад, податкова реформа — уряд Яценюка починав, в принципі, була певна підтримка, але через різні маніпуляції українці побачили, що є вивіска «податкова реформа», а реальних змін не було, навпаки, були зміни на гірше. Тобто влада, коли вона намагається провадити якісь зміни, вона намагається іменувати реформами те, що не є реформами. Відповідно, навіть та невелика частина населення, яка хоче підтримувати ці реформи, вона втрачає довіру. Це перший чинник, а другий чинник полягає в тому, що насправді українці є за своєю природою дуже консервативними, і через 25 років незалежності вони зуміли адаптуватись до побутової корупції, до різних неформальних стосунків, вони дуже гостро сприймають будь-які зміни. Якщо ми візьмемо етимологію слова «реформи», ми побачимо, що реформи означають докорінну перебудову, докорінну зміну правил гри в певній системі суспільних відносин, наприклад, в охороні здоров’я чи в освіті.
Такий показник довіри до реформ буває тільки в українців? Чи взагалі реформи проходять не за дуже багатою підтримкою?
— Завжди в будь-якій країні як певні соціальні групи підтримують реформи, так і певні соціальні групи через власну інертність, через особисту зацікавленість у тому, щоб збереглись чинні правила гри, вони не підтримують. Але якщо ми візьмемо показник України, то, звісно, у нас аномально низький рівень реформ, тобто можемо порівняти з США, там реформа, наприклад, охорони здоров’я обговорювалась роками, тобто уряд зовсім по-іншому комунікував.
Це показник недовіри до реформ чи до влади?
— Основна частка цієї недовіри або низького рівня підтримки до цих цифр – це все-таки недовіра до влади, до дій влади, тобто апріорі українці, пам’ятаючи весь попередній досвід, вони не довіряють діям влади, вони передбачають, що влада, коли намагаються якісь зміни запровадити, вони, по-перше, або недосконалі, або ведуть до погіршення певної ситуації в цій сфері, або влада просто намагається запровадити зміни, вигідні, перш за все, їм. Наприклад, ми говоримо про пенсійну реформу. Ми побачили, що частина людей отримали підвищення, перераховування, осучаснення пенсій, у той же час, разом із реформами було запроваджено певне приховане, неприховане, але підвищення пенсійного віку, яке буде поетапно запроваджуватись, тобто, з одного боку, є певний плюс для людей, з іншого боку, люди отримують через деякий час підвищення пенсійного віку.
Чи є репрезентативною така вибірка – дві тисячі респондентів? До того ж це проводилось з 6 по 11 жовтня, коли починались протести під ВР.
— Вибірка дві тисячі – це питання потрібно адресувати ініціаторам, тому, хто проводив опитування, але якщо правильно вона була проведена, підготовлена і, відповідно, потрібно дивитись, як були сформульовані питання у самій анкеті, багато залежить, відповідь, в тому числі. Але, в принципі, дві тисячі – це нормальна вибірка. Будь-які соціологічні дослідження, 90% проводяться з такою вибіркою, і якщо ми подивимось на результати інших соціологічних досліджень, дотичних до цієї теми, то ми побачимо, що ці цифри десь приблизно мають право на існування, тобто я думаю, що вони є близькі до співмірних. Слово «реформа» уже останні три-чотири роки девальвоване, тобто воно має таку негативну певну оцінку, негативний сенс через те, що під видом реформ або намагаються провести певні косметичні зміни, або зміни, які вигідні владі або певним владним групам, або зовсім не несуть жодного сенсу.
Смотрите также: В Одессе девушки оголились, чтобы посмеяться над реформами в Украине
Але одночасно крім цього потрібно зробити теж таку важливу ремарку – це те, що багато хто з українців, велика частина або значна частина не зацікавлена особливо у змінах, тобто якщо подивитись – було одне із останніх соціологічних досліджень, згідно якого 60% українців вважають, що держава повинна безкоштовно надавати всі види послуг. Очевидно, що коли проводиться медична реформа, яка передбачає якусь певну частку оплатних послуг, то очевидно, що велика частина населення буде вважати, що ці реформи не є реформами.
Чи не здається вам, що відсутність інформаційної кампанії також зіграла свою роль? Чи не здається, що психологічний фактор спрацьовує?
— Скажімо, є певна соціальна інертність, певні групи взагалі апріорі налаштовані на будь-які зміни, вони не хочуть змін, бо вважають, що їм повинні дати все безкоштовно, певний брак комунікації, але я скажу так, що останній рік зміни є, потрібно зауважити, що уряд починає так чи інакше вважати і розуміти, що комунікація – це суперважливо для будь-яких реформ, тому що без підтримки суспільства реформи запровадити неможливо. Коли ми говоримо про медичну реформу, то там була комунікаційна кампанія і освітня, в принципі, теж, хоча очевидно, що можна робити це ще краще.
І третій важливий момент – це те, що десь є певні проекти змін нормальні, тобто якісні, з одного боку, але є певні реформи, які лише — вивіска реформ, а коли ми говоримо про зміст, то там особливого змісту немає і, відповідно, влада сама сприяє тому, що саме слово «реформа» девальвує. Тому я б сказав так, що це комплексна проблема. Перше – це брак комунікації, друге – попередній негативний досвід урядування, тобто влада сама своїми діями в минулому розрушила довіру або девальвувала довіру, і третє – це те, що нам треба дуже багато працювати з населенням, тому що велика частка, великі соціальні групи, значні, вони апріорі не зацікавлені у змінах. Вони вважають, що реформи – це одночасне, одномоменте, якісне покращення, яке не передбачає змін їх поведінки, тобто вони вважають, що це односторонній процес, і їм повинні все надати, а вони не повинні брати у цьому участі, тобто вони не повинні щось оплачувати, вони не повинні дбати або робити якісь певні зміни.
К слову, доверие украинцев к политикам зависит от содержимого их холодильника, считает политолог Юлия Тищенко. По ее словам, депутаты Верховной Рады часто становятся заложниками популизма и с экранов ТВ говорят то, что от них хотят услышать.
Напомним, ранее Евгений Невмержицкий заявлял, что отсутствие борьбы с коррупцией, нежелание проводить реформы и защищать инвестора не способствует привлечению инвестиций в страну.
