РИА Новости Украина – Радиостанция Голос Столицы
Парламент поддержал за основу законопроект о приватизации государственного имущества. Такое решение поддержали 258 депутатов. Документ вводит две категории: большую приватизацию со стоимостью активов более 250 миллионов гривен и малую с меньшей стоимостью активов.
К малой приватизации намерены отнести в том числе объекты незавершенного строительства, законсервированные и социально-культурные объекты, например, больницы, детсады и дома престарелых. Малую приватизации планируют проводить на электронных площадках типа ProZorro.
Кроме того, законопроект сокращает сроки проведения приватизации. В частности, отменяет предприватизационную подготовку, не содержит норм о разработке и утверждении планов приватизации, создании комиссии по приватизации и тому подобное. И вследствие этого, мол, срок приватизации сократится на год.
Читайте также: По заявкам МВФ. Украина сделала первый шаг к большой приватизации
Законопроект о приватизации государственного имущества в эфире радиостанции Голос Столицы прокомментировал экс-глава Фонда госимущества Украины Александр Рябченко.
(текст публикуется на языке оригинала)
Як зараз у нас відбувається приватизація?
– Приватизація – це взагалі процес достатньо конфліктний і ніколи не буває задоволених приватизацією, хтось виграє, хтось програє конкурс. Той, хто програє, той дуже часто буває незадоволений.
Те, що прийняли приватизаційний закон в парламенті, дуже важливо, бо попередньо перед тим його два роки не могли проголосувати, його весь час відхиляли, а сьогодні прийняли. Це демонструє, що є спільна політична позиція президента, парламенту і прем’єра стосовно приватизації.
Це означає, що приватизація буде розвиватись, бо тут два роки було таке дуже різке падіння темпів приватизації, малі надходження до держбюджету. Там в плані стояло 17 мільярдів гривень, а надходження були 200 мільйонів, 300 мільйонів, абсолютно не виконувався закон про державний бюджет.
Що зараз змусить виконувати приватизаційний процес?
– Раніше не було єдиної політичної позиції. Через уряд щось проходило, через парламент законопроекти по приватизації такі, які зараз пройшли, не проходили, і тому Фонд займав достатньо обережну позицію, не хотів ризикувати і не виставляв інвестиційно привабливі об’єкти на пошук інвестора, і нічого не відбувалось такого, щоб можна було сказати, що приватизація йде чи приватизація йде на лад, чи вона якось оновлюється, а зараз інший методологічний підхід до того, що буде.
Дійсно, знайшлась політична воля на те, щоб суттєво прискорити приватизаційні процеси і виділити із загальної приватизації ті об’єкти, які будуть продаватись нешвидко, це стратегічні об’єкти, там, де будуть радники всесвітньовідомі, зазвичай, це інвестиційні компанії чи інвестиційні банки світові, які виступають в якості радників, і це буде тривати достатньо нешвидко така приватизація, і всі інші об’єкти, які не є дуже привабливими чи взагалі не є інвестиційно привабливими, вони будуть продаватись на електронних торгах, це дуже швидко, і тому темпи приватизації, безумовно, прискоряться.
Це властиво для України, бо Україні вже МВФ давав зауваження, що приватизація не так іде, треба закони прийняти. Останні років вісім МВФ не давав ніяких зауважень стосовно української приватизації і не виставляв вимоги до України, що треба робити щось з приватизацією. Вона йшла достатньо швидко.
Тепер вона піде, я думаю, достатньо швидко, і МВФ не буде мати до України претензій стосовно приватизації. Головне, щоб зараз пішли іноземні інвестори зацікавленими до українських об’єктів і щоб вони брали участь у новій приватизації.
Скорочення термінів приватизації – це рамки для кого?
— Скорочення термінів приватизації, я думаю, вони будуть стосуватись тільки тих об’єктів, які не є інвестиційно привабливими, і вони будуть продаватись на біржі, на електронних торгах, і це буде вважатись, що це не саме головне в приватизації, це об’єкти, які зупиняються чи незавершене будівництво чи щось таке, що держава не вважає його ключовим об’єктом для розвитку України, і вони будуть продаватись дуже швидко, бо раніше їх треба було всі готувати для приватизації.
Це займало, дійсно, закон вимагав саме такої процедури, і там було і оформлення документів на право власності, оформлення документів на землю і екологічні обстеження робились. Я думаю, зараз набагато швидше.
На мою думку, дійсно, невеликі об’єкти не треба готувати дуже довго, треба їх продавати, бо може бути, що поки готували той об’єкт до приватизації, можливо, його вже через банкрутство розпустили і розпили, нічого немає, такі випадки були.
Дуже важливо, що в законі написано, що об’єкти, які попали в приватизацію не можуть далі йти по процедурі банкрутства, бо це були непоодинокі випадки, починається приватизаційний процес по конкретному об’єкту, іде підготовка до приватизації, рік іде, і за цей час оголошується банкрутство, приватизацію згорнули, метал вирізали, станки забрали, все, тепер можете приватизувати, але кому це потрібно те, що залишилось від підприємства.
Зараз планується, що такого не буде, таке буде заборонено законом, і це теж дуже важливо.
Чи немає ризиків у тому, що малу приватизацію хочуть проводити через ProZorro?
– Ризики в приватизації є завжди, і немає рецепту, який позбавить приватизацію від ризиків. Тому очікувати, що якась є система, яка зробить всіх щасливими, не можна. так само не можна очікувати, що є якась система, яка зробить приватизацію такою, яка всім буде подобатись.
Немає такої системи і такої приватизації не існує, і в світі не існує такої приватизації, яка б подобалась усім. Але продавати необов’язково виключно через ProZorro, бо ProZorro не було розраховано, коли створювалось, на приватизаційні торги, і там є відмінності між ProZorro і між законодавством стосовно приватизації, то ці відмінності треба зняти чи з ProZorro додавати ще окремі інформаційні блоки, я думаю, що розберуться.
Принципово не те, що це саме ProZorro, а те, що це може продаватись швидко, це не треба готуватись, великі етапи підготовчі робити, а можна продавати через електронні торги. Можливо, через ProZorro, а якщо піде через ProZorro.
Якщо піде через ProZorro і покаже ефективність, буде ProZorro. Якщо не піде, то це означає, що треба щось модифікувати. Це складно створити систему електронних торгів, у Фонді існує ця система електронних торгів, але треба її модифікувати до того, що зараз буде прийнято у другому читанні, коли буде проголосовано остаточно закон, нормально і Фонд буде продавати по цих електронних торгах чи буде виставляти на якійсь біржі, де будуть продаватись по електронних торгах.
Терміни хочуть скоротити до трьох років. Навіщо це робиться? Як багато оскаржують? Які найгучніші приклади таких оскаржувань?
– Загалом українське законодавство встановлює термін позовної давності три роки по економічних процесах. Це загальна норма, норма кодексу. Тому це дублюється і встановлюється, що так, три роки — на оскарження.
Я скажу вам, що реалізувати цю норму в життя складно, фактично неможливо, бо є практика судових процесів, і вона відрізняється. Тому бувають особливо, коли це правоохоронні органи, то вони відкривають справи і звертаються до суду по об’єктах, які продані набагато більше трьох років тому.
Тому, я думаю, що це було б правильно і розумно ввести таке обмеження, яке б діяло стосовно оскаржень минулої приватизації. Але це дуже складно, і це не тільки норма в законі про приватизацію. Це треба вносити зміну в інше законодавство, і ще треба встановити таку практику судову, коли суди не будуть приймати позови по процесах, по яких вже пройшло більше трьох років. Це дуже складно.
Це дуже складне завдання. Я не знаю, як можна швидко його виконати, це дуже непросто.
Также Александр Рябченко считает, что промедление с приватизацией приводит к тому, что крупные финансовые группы посредством процедуры банкротства выводят предприятия из госсобственности, а страна при этом не получает ни копейки.
