РИА Новости Укриана — радиостанция Голос Столицы
"План Маршалла" для Украины приобретает более четкие очертания. В Киеве состоялось заседание украинско-литовской комиссии по реализации этого проекта, предусматривающего долгосрочную программу финансовой поддержки Украины западными государствами.
Один из авторов "плана Маршалла" для Украины — экс-премьер-министр Литвы Андрюс Кубилюс объяснил, что так как перспектива членства Украины в ЕС — удаленная, нужно продуктивно использовать это время, чтобы соответствовать европейским критериям. Для этого необходимо провести реформы, а на реформы нужны деньги.
Поэтому группа литовских депутатов и должностных лиц предложила создать "инвестиционный пул" из средств европейских финансовых институтов, которые будут готовы ежегодно вливать в реальную экономику Украины около пяти миллиардов долларов в год. И так в течение 10 лет.
Планируется, что при этом условии рост украинской экономики должен составлять 6-8% ВВП.
Цели и реализацию этой инициативы в эфире радиостанции Голос Столицы прокомментировал президент Центра антикризисных исследований Ярослав Жалило.
(текст публикуется на языке оригинала)
У "плані Маршала" для України чого більше — політики чи економіки? Яка його головна мета?
— Дійсно, я би сказав, що якщо взяти той історичний план Маршала, там взагалі геополітична або геостратегічна мета була переважаючою. Тобто йшлося дійсно про те, щоб зупинити розповсюдження впливу СРСР на європейський континент. Сьогодні, судячи з того, що говорять, мета приблизно та ж сама, тобто по суті йдеться про те, що Захід сьогодні намагається запобігти посиленню впливу Росії на Україну, відповідно, зміцнення за рахунок цього впливу Росії на континенті. І саме такі геостратегічні міркування і є сьогодні ключовими, і сьогодні саме вони називаються як головні мотиватори для тих, хто братиме участь в цьому плані.
Тобто ми можемо зробити висновок, що сама Україна не є в пріоритетах? Є певна політична мета, і Україна — своєрідний важіль в ній?
— По-перше, однозначно Україна і не повинна і не може бути пріоритетом жодної зовнішньої програми. Україна є пріоритетом лише для України, і це абсолютно природно, світ не є доброчинним, світ не є альтруїстичним, там завжди реалізуються певні власні інтереси.
Нам варто скористатися такою можливістю? Чи потрібна Україні така довгострокова програма донорської допомоги?
— Звісно, що потрібна. Тому що Україні сьогодні потрібен фінансовий ресурс, який міг би дозволити зробити цей самий стрибок у модернізації економічній, стрибок в темпах економічного зростання. І якщо такий фінансовий ресурс реально буде, то він може стати гарною допомогою для реалізації такої стратегії модернізації. Але підкреслю — допомоги. Тобто жодним чином жоден зовнішній план, як би ми його не називали, він не може стати головним джерелом змін. Він може стати лише, скажемо так, той самий план Маршала для Західної Європи розпочався в 1948 році, практично, і він, коли країни були зруйновані війною, він передбачав постачання продовольства і найперших засобів для існування людей, які не могли забезпечити тодішня зруйнована промисловість. От на той період, поки економіка не підніметься, забезпечити ось ці базові потреби. Цей "план Маршала" для України мав би стати також основою для того, аби забезпечити позитивну динаміку для середовища і для існування людей, для економіки, на той період в Україні, поки не запрацюють реформи, поки національна економіка не зможе генерувати відповідний фінансовий ресурс. От якщо він на це буде спрямований, це буде дійсно те, що відповідає національним інтересам і те, що допоможе нам піднятися вгору.
Читайте также: Нужен ли "план Маршалла" Украине?
Останні роки ми отримуємо і від міжнародних організацій, і від європейських і американських фінансових інституцій, і від окремих країн якісь шалені кошти саме на розвиток України, на проведення реформ. Чи ці п'ять мільярдів якось здатні серйозно переломити ситуацію, щоб ці реформи почали рухатися швидше?
— Перше — я би не використовував слово "шалені", наразі за даними Мінекономрозвитку в нас реалізується загалом проектів донорської допомоги десь на п'ять мільярдів доларів загалом. Тобто не такий шалений, тому що сума це, прямо скажемо, навіть за українськими мірками не така вже велика, не кажучи вже про міжнародні мірки. І ясно, що і п'ять мільярдів навіть якщо це будуть інвестиції, тобто інвестиції безпосередньо в щось таке, що активізує економіку, погоди якоїсь вони не зроблять. Вони спроможні просто прискорити економічну динаміку. Ті, хто презентує план, говорять про те, що саме ці інвестиції дозволять прискорити зростання до 6-7% на рік. Я не можу стверджувати, що саме за рахунок цього можна буде досягти прискорення економічного зростання настільки. Хоча, якщо, повторюся, це будуть інвестиції в ті напрями, які є акселераторами, які дозволять поліпшити інвестиційну привабливість і взагалі сприятливість для розвитку національної економіки, регіонів, вони говорили про регіональні проекти, то це може бути гарною підтримкою.
Наскільки велика вірогідність, що цей план запрацює? Хто може виступати в якості донорів для України, адже йдеться про довгострокову програму фінансової підтримки?
— Моя суб'єктивна думка, що наразі ця ідея поки що не здобула конкретних донорів. Тому в різних іпостасях тут виникають або приватні інвестори, або Європейські фінансові інститути, йдеться і про американські кошти. Тобто йдеться про те, що кошти в принципі є, але наразі саме ці презентації, різного роду, направлені на те, щоб реально знайти цих донорів. Називати їх інвесторами чи донорами, я не знаю, тому що ми не можемо поки що зрозуміти механізм, тому відповідно і оцінити.
Украине нужны методы послевоенной Европы, а не "план Маршалла", поскольку просто вливание денег в Украину не поднимет экономику. Нужны кардинальные действия для улучшение условий ведения бизнеса, считает эксперт по вопросам экономики Владимир Коновальчук.
