РИА Новости Украина — радиостанция "Голос Столицы"
В Италии начался судебный процесс в отношении военнослужащего НГУ Виталия Маркива. ГПУ следит за тем, чтобы он был максимально прозрачным, а доказательства обвинения допустимыми и беспристрастными, сообщил замгенпрокурора Евгений Енин.
По его словам, у задержанного действительно есть второй паспорт гражданина Италии, но украинская сторона рассматривает его в первую очередь как украинского гражданина.
Читайте также: Соцсети: к встрече Тиллерсона готовы! А вы?
Стоит напомнить, что 30 июня полиция Италии задержала в Болонии гражданина Украины, заместителя командира взвода первого батальона оперативного назначения НГУ старшего сержанта Виталия Маркива. В Италии его подозревают в причастности к убийству итальянского журналиста Андреа Роккелли в зоне АТО в 2014 году.
Перспективы этого дела в эфире радиостанции Голос Столицы проанализировал адвокат Олег Березюк.
(текст публикуется на языке оригинала)
Чи реально італійським прокурорам довести факт причетності українця до вбивства журналіста? Адже сталося це ще три роки тому, суд проходить в іншій країні, позицію італійських обвинувачів не розділяє наша прокуратура.
— Це говорить про кризу сучасного міжнародного права. Тому що коли ми говоримо про затримання людини в Італії, і начебто нашому бійцю НГУ інкримінують вбивство італійського журналіста на території України… взагалі абсурдна ситуація. Розслідувати вбивство можна тільки на тій території, на якій вчинено злочин. Розслідувати його в Італії практично неможливо, тому що треба проводити цілий ряд експертиз, треба допитувати свідків. Скажіть, яким чином українська прокуратура буде це робити на території України? Це в принципі неможливо.
Тому говорити про те, що ми можемо розраховувати на об'єктивність розслідування цієї справи італійськими правоохоронними органами, немає жодного сенсу. Взагалі, мені здається, що ця справа дуже схожа на справу Дрейфуса. Знаєте, був такий офіцер французького армії єврейського походження, якого звинувачували в тому, що він шпигував на користь німців. В кінці-кінців виявилося, що він не був ніяким шпигуном, справжнього шпигуна знайшли, але людину засудили. Тому у мене складається враження, що тут немає ніякої юриспруденції, тут одна політика, і комусь дуже хочеться дискредитувати Україну в очах міжнародного співтовариства.
Тоді, на яких підставах правоохоронні органи Італії базують своє слідство, свої судові засідання?
— Правоохоронні органи Італії зараз можуть керуватися виключно якимись чужими свідченнями, наскільки вони відповідають дійсності — невідомо, наскільки людина, яка дає свідчення, може відповідати перед законом за дачу неправдивих показань — також невідомо. Тобто правоохоронні органи Італії в принципі не можуть розслідувати жодного злочину. Це говорить про те, що для того, щоб об'єктивно розслідувати той чи інший злочин, треба, щоб все відбувалося на території тої країни, де відбувся сам злочин. І тут треба ставити питання, чи був сам злочин? Яким чином можна зараз довести вину нашого бійця в тому, що саме він причетний до загибелі цих людей, про які зараз говориться в ЗМІ? Тут треба, щоб був причетний зв'язок, щоб був якийсь мотив. А в даному випадку, швидше всього, що людина загинула випадково, був артобстріл, як мені відомо, і кажуть так, шальна куля потрапила в людину, і він загинув. А взагалі-то, професія журналіста — одна з найнебезпечніших, особливо тих репортерів, які ведуть репортажі з районів бойових дій.
Але в той же час правоохоронні органи Італії розглядають нашого бійця як італійського громадянина, бо у нього є італійський паспорт.
— Це не має жодного значення. В юриспруденції сьогодні є такий принцип, це і в національному, і в міжнародному законодавстві: місце вчинення злочину. Розслідувати треба подію тільки за місцем вчинення злочину. Правоохоронні органи Італії, будь-якої іншої країни, мають право проводити якісь слідчо-розшукові дії виключно через наші правоохоронні органи. Це тільки українські правоохоронні органи можуть робити. Або це може відбуватися лише у співпраці з українськими правоохоронними органами. Для цього є цілий ряд міжнародних конвенцій, які сьогодні діють у світі, але тут інша проблема. Ми бачимо, що дуже багато норм міжнародного права паралізовані, вони просто не діють. А наднаціонального органу, який би заставив виконувати норми міжнародного права, у нас сьогодні немає. Тому справа, яка зараз розглядається в Італії, не має жодної юридичної перспективи.
Яку роль для місця проведення суду і рівня юридичного захисту відіграє факт наявності українського громадянства? Адже раніше повідомляли, що до затриманого не пускають консула, бо у затриманого італійське громадянство.
— Якщо ми говоримо про те, що країни не видають своїх громадян, а мають судити їх на своїй території, то тільки про це ми можемо зараз говорити. Коли йде мова про підсудність, про розслідування злочину, тут мова йде лише про одне — є наявність складу злочину чи немає складу злочину. Навіть більше, треба встановити: чи була подія злочину, чи не була подія злочину. Якщо ми говоримо про військові злочини, це одне, коли ми говоримо про вбивство, це зовсім інше. І в даному випадку, я взагалі не бачу сенсу ставити питання про вбивство.
У затриманого два громадянства: Італії та України. Як себе в такому випадку має вести МЗС України, адже згідно з нашим законодавством подвійне громадянство заборонено?
— Однозначно ми його маємо розглядати як громадянина України, бо ви самі дали відповідь на своє питання: у нас заборонено подвійне громадянство. Це означає, що ми не визнаємо громадянство іншої країни у громадянина нашої країни. Немає жодних юридичних підстав для того, щоб не вважати його громадянином України. Тому Україна його має захищати, і ми вважаємо, що це громадянин України. Але знову ж таки, тут основна проблема не в громадянстві. Те, що ми маємо його захищати, те, що він наш громадянин, тут нема подвійного тлумачення, це однозначно зрозуміло. Мова йде про об'єктивне розслідування події, про об'єктивне розслідування вини чи невинуватості затриманої особи. Тому тут треба говорити тільки про це.
Ранее правозащитник Александр Павличенко в эфире "ГС" отметил, что не было оснований для задержания украинского военного, а офицер ВСУ в запасе Мирослав Гай утверждает, что в 2014-ом Виталий Маркив физически никого не мог убить из миномета.
