РИА Новости Украина – радиостанция "Голос Столицы"
В субботу, 25 марта, исполнилось 18 лет со дня трагической гибели Вячеслава Черновола.
Лидер Народного Руха Украины погиб 25 марта 1999 года в результате автокатастрофы на трассе Борисполь – Золотоноша. Смерть Чорновила его соратники изначально считали политическим убийством.
В январе 2014-го года Бориспольской межрайонный суд закрыл дело о гибели лидера Народного руха с формулировкой, что это была авария, а также истек 10-летний срок действия наказания.
24 марта 2014-го года коллегия судей Апелляционного суда Киевской области направила дело о гибели Вячеслава Чорновила на дополнительное расследование в прокуратуру.
В феврале более трехсот народных депутатов обратились к генеральному прокурору Юрию Луценко начать активное расследование гибели лидера Народного Руха.
Воспоминаниями о том, как происходило расследование, а также версиями, почему виновные так и не были наказаны, в эфире радиостанции Голос Столицы поделился сын Вячеслава Чорновила – Тарас Чорновил.
(текст публикуется на языке оригинала)
Стільки років минуло – що змінилося, чому справу досі не розслідувано, чому винного не покарано?
— Знаєте, чому не розслідувано – є багато причин. Першопричина – на самому початку це було те, що було задано єдиний напрямок, тодішній міністр внутрішніх справ Кравченко, який до всіх експертиз, до всіх слідчих дій зробив дуже чітку заяву. Вона звучала приблизно так, що це була звичайна аварія, інші версії навіть не будуть розглядатися. От у вас на радіо є ціла низка програм, які є теж зв’язані з розслідуваннями, і ви дуже добре там можете відмітити, що навіть, коли явне самогубство, явна аварія, спочатку кримінальна справа відкривається за статтею «умисне вбивство», тобто беруть максимальну статтю, щоби її відкинути. Тут вперше в історії української юриспруденції було зроблено все навпаки, була жорстка заборона на будь-які слідчі дії, які втікали від версії простої аварії, і під неї фабрикувалася справа, під неї оформлювалися покази фігурантів, і тому подібне. Ми потім в суді, який йшов 2,5 роки, тривали судові засідання в Бориспільському суді, дізналися всі масиви тих фабрикацій: абсолютно фальшиві експертизи, зміни свідчення свідків, які вони давали, спочатку розказували казки, що батькова машина мчалася на швидкості 180 км/год, потім, коли були вже проведені реальні експертизи, уже набагато пізніше, через десятиріччя, вони вже розказували – ні, ні, вона їхала десь в районі 100 км/год.
Потім був другий етап. Цю справу дуже швидко закрили, навіть, не повідомивши родичів за амністією тоді ж. в тому ж 1999-му році. Потім в 2001-му році під тиском опозиції, в якій я тоді брав активну участь, вдалося добитися відновлення справи. На жаль, ми навіть не уявляли, чим це обернеться. Відновили справу власне для того, щоб витягнути матеріали і практично все, що можна – знищити. Дуже багато фактичних матеріалів, майже всі фактичні матеріали, які на той час збереглися, в 2001-му році були фактично ліквідовані, і вже потім, коли слідство знову відновилося в 2005-му році, ми стикнулися з тим, що фактично витерли нам можливість досліджувати будь-які матеріали по документах. Наступний період, це вже був період, коли від влади приходили команди, починали дійсно робити розслідування і слідство жорстко виходило на позицію, що це не може бути в жодному випадку кваліфікація – проста аварія, це виключно терористичний акт проти державного діяча. Потім знову мінялися позиції, приходили інші вказівки, тому що кругова порука діяла тоді дуже сильно, а основна проблема станом на сьогоднішній день зводиться до чого?
От зараз я, скажімо, дуже жорстко критикую позицію тих 300 з чимось депутатів, які, більшість з них і раніше були депутатами, жоден раз навіть не поцікавились справою, як вона в суді відбувається, жодного разу в цей суд не підійшли, не питалися в нас, що там відбувається, але дуже багато собі на тому роблять піару. А насправді, от я розмовляв з Луценком з цього приводу, позиція власне така – справа дуже важка для розкриття, її можна розкрити тільки дуже серйозною слідчою групою, яка вміє працювати зі свідками, саме зі свідками, тому що матеріальних доказів фактично не зберіглося. І під неї зараз є дійсно проблема сформувати достатньо адекватну слідчо-оперативну групу. І от в чому причина, чому зараз на сьогоднішній день не проводиться розслідування, офіційне розслідування, зводиться до одного-єдиного – там є процесуальні терміни. Якщо її зараз відкрити, цю справу, тому що раніше вона йшла по старому кримінальному процесуальному кодексу, де таких термінів обмежуючих не було, якщо її зараз відкрити, то вона має бути розслідувана за 12 місяців або остаточно буде закрита. Зрозуміло, що остаточно її просто закрити ми не можемо, бо всі розуміємо, що це не просто була аварія, що це було вбивство. І тому поки що відкладається поновлення справи з єдиної причини, коли можна буде конкретно під цю справу сформувати слідчо-оперативну групу, яка може реально працювати зі свідками, тому що документи знищені, фактажу фактично нема. Є дані, які в рішеннях судів, є факти, що конкретні люди фальсифікували експертизи тощо, і з цими людьми треба дуже вміло, жорстко попрацювати, щоб ці люди дали вихід на тих, хто давав їм команди, а далі справу можна по-трошечки, як ниточку з клубка, розкручувати. Оце власне і є та ситуація, яка є на сьогодні. Вона дійсно дуже складна, і цю справу вивести на фініш, на реальний розвиток буде направду нелегко, я це дуже добре розумію, хоча для мене це абсолютно принципове питання, щоб справа була доведена до вироку.
Слабка надія все-таки існує, що справа буде розслідувана?
— Є достатньо ще свідків, в будь-якому випадку очевидно десь є певні оперативні матеріали, які ще десь закріпилися, хтось, можливо, десь планує ще мати якийсь компромат на своїх суперників у тих же самих органах внутрішніх справ, міг щось зберегти. Але ще раз кажу, це мають бути слідчі, які вміють працювати з показами свідків, а не з матеріальними фактами, у випадках аварій, у випадках вбивств, умисних вбивств тощо, навіть, терактів, в першу чергу, має роль доказова база. З доказовою базою, ми тільки маємо контрдоказову базу, тобто ми маємо як зачіпки те, яким чином фальсифікували попередній розгляд цієї справи, оце ми маємо на сьогоднішній день за основне, з чого треба стартувати.
Як ви вважаєте, якими були наслідки загибелі Чорновола для України?
— Я думаю, що достатньо фатальними. Хоча я не знаю, чи зміг би він переломити найгіршу штуку, яка була в нашій політиці, яка лишається сьогодні. Його ж знищували, крім того, що фізично, коли його вбили, його ж до того дуже довго знищували політично. Це триває і сьогодні, нічого майже не помінялося, все відбувається так само, якбивін лишився живий, чи не було б його знову оце стопроцентне затюкування. Ті, хто зараз квіточки носять до його пам’ятника, можливо, були би в першу чергу його ворогами. Але в нас був дуже великий шанс, що все-таки певний перелом відбувся б в 1999-му році. Знаєте, зараз пробують запустити версію, мовляв, Чорновіл, він все одно тоді втрачав позиції, він все одно не міг перемогти, а я дуже добре пригадую позицію кількох соціологів, які тоді винесли дуже жорсткий вердикт, що в другому турі зустрінуться Чорновіл з Морозом, а не Кучма с Симоненком, як планувала влада. І от в мене питання, а якби це справді відбулося і Чорновіл переміг? Знаєте, мабуть, щось би протилежне було в Україні, ніж є сьогодні.
Знищували, тому що патріот, чи це елементарна боротьба за владу?
— Більша частина саме через оце наше внутрішнє самоїдство, той кожен, хто з нас, хто виявиться більш аргументованим, хто виявиться більш переконливим, кого підтримують прості люди, він, а Чорновола дійсно дуже любили люди, ті дістають неймовірний удар в спину завжди від своєї номенклатури.
Кінець 1998 – початок 1999 року, на цей момент він мав неймовірну підтримку в рухівських низах, а рухівці, це треба зрозуміти, це на той час практично все україноцентричне, проєвропейське населення України. Це досить темні часи були, цих людей десь було чверть населення України, які не хотіли бачити Україну зв’язану з Росією тощо, і вони всі тоді підтримували Чорновола, практично всі, а в рухівській верхівці його зацьковували до неймовірного. І так виявилося, що, маючи підтримку майже стопроцентну знизу, він діставав зверху абсолютно меншість, і тоді, коли фракція розкололася, розділилася, за ним лишилась меншість тих же самих депутатів Народного руху України, а більшість спокусилася за гроші. Коли люди, які мають аргументи, яких не можна подолати аргументаційно, починають знищуватись брудним опльовуванням, оце було типово, він це пережив за роки української незалежності, мабуть, більше, ніж сповна.
Напомним, политолог Алексей Якубин в эфире "ГС" заявил, что украинские топ-чиновники, делая громкие заявления до результатов расследования, ставят по сомнение беспристрастность следствия по делу об убийстве Дениса Вороненкова.
Ранее советник министра внутренних дел Зорян Шкиряк в эфире "ГС" заявил, что среди основных версий убийства Дениса Вороненкова – ликвидация свидетеля в резонансных делах. А экс-руководитель Главного следственного управления СБУ Василий Вовк считает, что причины нужно искать в бизнес-разборках.
