РИА Новости Украина – Радиостанция Голос Столицы
Антикризисный энергетический штаб рекомендовал главе Минэнерго Игорю Насалику внести на рассмотрение Кабмина вопрос введения чрезвычайных мер на рынке электроэнергии. Также энергетическим штабам в семи областях страны поручили готовиться к сокращению энергопоставок.
Предлагается вернуться к практике веерных отключений, поскольку из-за блокады железнодорожных путей нет возможности доставить с Донбасса антрацит. Премьер-министр Владимир Гройсман прогнозирует повышение цены угля вдвое в случае полного отказа от поставок с временно неконтролируемых территорий.
Будут ли введены чрезвычайные меры на энергорынке, в эфире радиостанции Голос Столицы спрогнозировал член Наблюдательного совета Института энергетических стратегий Юрий Корольчук.
(публикуется на языке оригинала)
Читайте также: Золотарев: правительство Гройсмана проводит антисоциальную политику
Ситуація надзвичайного стану виникла з питань блокади залізничного сполучення між ТЕЦ і постачальниками вугілля на Донбасі?
– Ми фактично третій рік поспіль живемо в умовах енергетичної кризи, тобто рішення про те, що буде надзвичайна ситуація на ринку електроенергетики, не є новим.
Можна сказати, ми прожили більш-менш дев'ять місяців без рішення. З іншого боку, попередньо не можна сказати, що це щось страшне. Тому що таке рішення просто дозволяє Міненерго, Кабміну в ручному режимі регулювати роботу ринку електроенергетики.
Це означає те, що в першу чергу можна регулювати роботу ТЕС, блоків і АЕС. Ну і ГЕС, яких у нас менше. Штаб буде приймати рішення дійсно, кого в першу чергу треба обмежувати в постачанні електроенергії, це промисловість в першу чергу йде, а в другу чергу населення, тобто це вже по районам, по областям.
Області, які можуть постраждати, це Київська, це Північ і Центр, тому що Південь і Захід — там взагалі окремий Бурштинський енергоострів, там в принципі менше споживання електроенергії, їх ця проблема може менше торкнутися, там менше антрацитового вугілля використовується.
Головна проблема це поставки вугілля з неконтрольованих територій, з так званих республік ДНР-ЛНР, і на цей раз ситуація дзеркально протилежна. Якщо фактично всі попередні рази блокування йшло з тієї сторони, зупинялися поставки, різні були причини: або військові дії, або політичні процеси, мінські переговори впливали на це.
А сьогодні ситуація якраз дзеркальна тим, що сьогодні припинили поставки з українського боку. Це пікетують народні депутати, так звані активісти, ветерани АТО, хоча ніхто не перевірив, не сказав по прізвищам, хто служив, хто де був. Не можна сказати, що повністю сьогодні заблоковано все, поставки йдуть, але до чого готується уряд, для того є підстави. Вже опікшись колись на гарячому, дують сьогодні не зовсім на холодне, але стараються ці всі кризові моменти передбачити.
Важливий момент показовий: протягом трьох років останніх завжди в суспільстві сформувалася така думка, для чого нам той Донбас, треба від нього взагалі відмовитися, не треба з ним ніяких відносин мати – ні торгувати, ні купувати нічого, нічого.
При тому, що люди навіть і не задумувалися, що 20%, тобто кожна п'ята кіловат, які вони використовують, вироблено з вугілля, яке видобувається саме на Донбасі. Тобто люди, звичайно, не зобов'язані це знати. Але для цього є депутати, є президент, є прем'єр, який може вийти і сказати, що треба це цінувати, поки немає альтернативи. Альтернативи, на жаль, дійсно немає.
Альтернатива знайдеться?
– Ми, на жаль, в цій ситуації енергокризи, надзвичайного стану в електроенергетиці ще будемо жити як мінімум років п'ять, а то і більше. Навіть за умови, коли Донбас назад буде інтегрований в систему України. Тому що зруйновані всі зв'язки, зруйновані політичні відносини, зруйновані економічні відносини.
І от ризики цих перебоїв в поставках будуть завжди присутні. А стосовно альтернативи, то, знову ж таки, ті люди, які блокують, наприклад, деякі представники партії "Самопоміч", які беруть в цьому участь, я безпосередньо їх запитував: а яка ваша пропозиція? Ви заблокували. А що далі? От, треба завантажувати АЕС. А вони не працюють.
Чому дискусію стосовно надзвичайного стану підіймають вже не перший раз?
– Важливо, як змінилася риторика влади по відношенню до того, які треба мати відносини з неконтрольованими територіями. Якщо раніше були такі позиції, що треба мало що не від'єднатися, і не треба з ними ніяких відносин мати і торгувати, то тепер ми чуємо заяви про те, що ми не можемо без цього обійтися. Це вимушений фактор, але він присутній.
І немає альтернативи. Можна зараз почути звинувачення в сторону уряду, що от, нічого не було зроблено. Це дуже голослівні звинувачення. Навіть при критичному ставленні моєму до уряду об'єктивно треба розуміти, що, наприклад, те переведення блоків, які використовують газову групу вугілля, на антрацит, це здорожчання виробництва електроенергії.
Тому що неефективно переводити блок один, треба будувати нову ТЕС. І це все ляже на нас з вами, на наш тариф. Ми будемо дорожче платити за електроенергію. Не тільки промисловість, а і населення.
Другий момент — газова група вугілля також у нас, як то кажуть, не гумова, не нескінченна. Переведемо на газову групу, а через два роки ми вже будемо везти це вугілля з Польщі. А поляки ще з 2014 року товчуться в Києві, постійно пропонують свої послуги з поставок вугілля.
Ми самі себе заганяємо вже в подвійну пастку. Тобто ми залежні від вугілля з Донбасу, будемо залежати від вугілля з Південної Африки, а тепер ще й з Польщі. Це великі ризики. А яка ще альтернатива може бути, наприклад? Про АЕС я пояснив, що вони не можуть маневрувати, не можуть закрити пікові потреби. А більше нічого і немає.
Гідроенергетика – можливий варінт альтернативи?
– Ми виробляємо 150 мільярдів кіловат електроенергії. А ГЕС виробляють всього шість мільярдів. Це 5%, в кращі роки — 7%. От цей рік буде кращий, тому що сніжна зима, криги багато на Дніпрі. Вона буде танути, дасть багато обсягу води.
За два роки, до речі, попередні, теплі зими, ми зекономили на газі і втратили на ГЕС. ГЕС менше виробили електроенергії. Тобто все взаємопов'язано. Тому більше альтернативи, на жаль, у нас немає. Крім того, до речі, щоб дійсно запровадити стан, якби ми з 2014 року ще хотіли відмовитися від вугілля з Донбасу, тоді нам треба було жити три роки в постійних умовах віялових відключень.
Були, до речі, такі періоди в Грузії, Вірменії, коли в них були конфлікти, військові періоди теж. То вони там жили роками практично, коли електроенергія подавалася тільки у визначені періоди часу. І промисловість ще вдвічі треба буде скоротити.
За якою схемою антрацитове вугілля потрапляє на територію України з непідконтрольних територій?
– Шахтарі там підкоряються владі так званій ДНР, ЛНР, яка там керує. Це факт. Схема дуже проста, до речі. Вона має питання моралі і логіки звернення депутатів, які протестують проти відносин з Донбасом, що це треба все регламентувати.
СБУ визначила підприємства, які постачають вугілля з непідконтрольних територій. Ці підприємства володіють об’єктами, шахтами в даному випадку, як, наприклад, компанія "ДТЕК", інші компанії, фірми, які везуть просто вугілля звідти. І в нього є дозвіл, є ліцензія, завірена СБУ про те, що вони мають право це робити. Це питання моралі, бо виходить, що підприємства, зареєстровані в Україні, платять податки всі тут, а купують товар там.
Всі підприємства, які працюють на непідконтрольних територіях, зареєстровані в Україні?
– Ні. Зареєстровані ті, що мають свої активи. Але є і такі, які залишились там повністю. Просто реєструють тут компанію, на яку це можна просто повісити. Вони мають там юридичну адресу – Дніпропетровськ, в основному, Запоріжжя, в Києві менше, в містечках у так званій прифронтовій зоні.
Позиція влади, яка підняла сьогодні це питання, що торгівля з неконтрольованими територіями є об’єктивною, вимушена, і ми без неї не обійдемось. Це один із перших кроків, який завершиться тим, що ця вся територія буде назад інтегрована в Україну згідно Мінських домовленостей.
Будуть вони чи треті, чи четверті, це вже інше питання. Але ми бачимо позицію всього світу: і США, які не відмовляються від цього, і ЄС, Німеччини.
Взаємодія має тривати?
– Питання тільки в тому, як ми це все будемо в державі вирішувати, щоб це не перетворювалось в нові конфлікти. Тому енергетична криза для нас – це на роки вперед. І це не тільки тому, що вугілля проблема поставити з Донбасу.
Проблема в тому, що в нас вичерпується термін і робота цих теплових електростанцій, які споживають це вугілля, і атомних електростанцій, а невідомо, де гроші брати на це все.
Стратегія є?
– Розробляють енергетичну стратегію, якщо про енергетику казати. Але вона невдала тим, що вже сьогодні ще не розроблена, вона вже запізнилась, тому що, до прикладу, стратегія, яка в 2012 році була прийнята, там навіть не розглядали варіант того, що треба створювати спільне підприємство по управлінню магістральними газопроводами з європейськими компаніями.
А ми вже через три роки закони два прийняли і повним ходом шукаємо інвесторів, партнерів. Так само і питання, що робити із шахтами на Донбасі, і АЕС, і ТЕЦ. Це відкрите питання, на нього не дасть відповіді ні Насалик, ні Порошенко, ні Гройсман. Питання в грошах.
Часто можна почути, що не все вимірюється грошима. Ні, на жаль, є певні речі, які можна чітко виміряти грошима. Людство не придумало кращого сьогодні механізму, щоб чітко порахувати, що будівництво ТЕС буде коштувати 20 мільярдів доларів, і це дасть можливість країні рухатись вперед. Але для цього в енергетичній стратегії має бути те, яка буде економіка України, чи це буде промисловість, хімія і металургія, як було, чи це буде аграрний сектор, наприклад — вирощування зерна, продаж, олія.
Де видобувають антрацитову групу, яка підходить для наших ТЕЦ?
– Те, що нам підходить, видобувається в Південній Африці. Ще В'єтнам є і Індонезія. В Австралії менше підходить. Але навіть в Південній Африці воно по параметрам на 30% гірше, ніж на Донбасі, тому що кожна ТЕЦ будується під певний тип вугілля.
Які наслідки матиме надзвичайний стан крім того, що ми в ручному режимі будемо керувати енергетикою?
— Невеликий обсяг насправді антрацит займає. В балансі всього – це і газ, і атомна електроенергія – всього-на-всього 15%, але подивіться, наскільки 15% можуть вплинути на життєдіяльність всієї країни.
Безумовно, якщо хтось каже: повідключають пару міст на пару годин світло, нічого страшного не буде, або моє підприємство відключать, чи десь автобуси, трамваї перестануть ходити чи тролейбуси, не страшно. Це так на перший погляд здається, тому що дуже легко в цю ситуацію ввійти, наприклад, і потім можна в неї повністю зануритись, коли дійсно блокада буде тривати довше і буде стосуватись всього вугілля.
Можуть бути збитки для підприємств. Це все може виливатись в десятки, сотні мільйонів гривен. Все залежить від періоду, від часу. А в цілому це просто негативний репутаційний статус для держави. Мої, наприклад, знайомі, які живуть в інших країнах, сприймають, що в нас країна з вічними проблемами в енергетиці. Це люди, які не мають відношення до енергетики, бо вони чують постійно: проблеми із запасами газу, проблеми із вугіллям, з електроенергією. От навіть питання, до речі, що також немає розуміння в керівництва: у нас багато електроенергії, ми імпортуємо за кордон.
Якщо ми експортуємо надлишок електроенергії, чому ми самі себе не можемо забезпечити?
– Бо система побудована таким чином, що неможливо виробити електроенергію на заході України, наприклад, і поставити її на Донбас.
Дійсно, на заході України є Бурштинсьский енергоострів так званий, ряд теплових електростанцій, які споживають газову групу вугілля не дефіцитну, не ту, що ми веземо з Донбасу, і виробляють електроенергію, 4,5 мільярдів кіловатт, постачають в основному в Угорщину і Польщу. Ще у нас раніше була Румунія, Словаччина, Білорусь. Ми в 2013 році 10 мільярдів кіловат експортували електроенергії. По-перше, є контракти, які треба виконувати по поставкам електроенергії.
Другий момент, що якщо ми відключимо поставки в Угорщину, а це основний споживач, 90%, то Будапешт, який постійно вночі, ввечері фактично живе за рахунок нашої електроенергії, буде в темряві. Йому більше немає де взяти. Навколо нього всі також дотаційні, дефіцитні регіони.
І нарешті третій момент, який основний, це замкнутий енергоострів. Тому звідти ми не можемо вивести електроенергію в значних обсягах. Розглядали варіанти, один – два блоки перевезти назад в енергосистему, але це також не вирішить проблему центра, Києва, наприклад, і Сходу. Тому або нерозуміння, або роблять вигляд, що не розуміють – це величезний мінус нашої всієї системи.
А про імпорт електроенергії — то ми, на жаль, можемо тільки його взяти в Росії, і ми його раніше брали в таких ситуаціях.
Тому що енергосистема була єдина?
— Вона залишається єдина, а від’єднатись дуже дорого. Ми досить часто можемо почути, що енергоострів бурштинський, який вважається частиною європейської енергосистеми, треба до європейської приєднати, від’єднатись від російської, від білоруської, тому що це колишня радянська система була. Це коштує декілька мільярдів доларів, як мінімум. Це навіть ніхто не прораховував.
Для чого рахувати, якщо немає грошей, якщо ти повинен взяти 600 мільйонів євро, щоб прокласти одну нещасну високовольтну лінію електропередач з Рівненської АЕС до Київської підстанції.
А шо віддбувається з нашими газомазутними блоками?
– Не на всіх теплових електростанціях ці блоки є в життєздатному стані. В принципі, їх можна запустити, можна провести роботи в оперативному режимі, але у нас сьогодні виробництво одного кіловата енергії з антрациту коштує 1,3-1,5 гривень.
Якщо ми запускаємо газомазутний блок, то у нас відразу стає ціна три гривні, тобто вдвічі більше. Це збитки для бюджету. Або ці збитки просто перекладуть на споживача, тобто включать його в тариф, і ми будемо платити не 99 копійок за кіловат, 1,5 гривні.
Насправді 1 березня буде останнє підвищення. Там уже розроблений план знову на три етапи, і там буде до трьох гривен зростати ціна за один кіловат електроенергії.
Читайте также: Степанюк: блокада Донбасса разваливает экономику Украины
Напомним, политический эксперт Михаил Павлив в эфире "ГС" высказал сомнение, что блокада Донбасса скажется на эффективности борьбы с контрабандой товаров из неподконтрольных Украине районов Донбасса.
Власть должна принять радикальные меры для того, чтобы возобновить товарное и пассажирское сообщение с Донбассом, считает политический эксперт Сергей Быков.
